Пошук по сайту
company logo




Про Інститут законодавства Верховної Ради України


 

Інститут законодавства Верховної Ради України є базовою установою науково-правового забезпечення законодавчої діяльності Верховної Ради України. Його створено 7 жовтня 1994 року. Постановою Президії Верховної Ради України на виконання рішення Верховної Ради від 22 жовтня 1992 р. Поло­ження про Інститут законодавства затверджене Розпорядженням Голови Верховної Ради України № 770 від 4 серпня 2003 р. (зміни вносилися згідно з Розпорядженнями від 19 листопада 2003, 10 грудня 2004, 30 березня 2006, 17 грудня 2013 р.).

 

Основними завданнями Інституту є підготовка пропозицій щодо формування стратегії державної правової політики Верховної Ради України; розробка наукових концепцій розвитку національного законодавства; проведення  порівняльних досліджень законодавства України й законодавств іноземних держав. На Інститут також покладено завдання щодо підготовки проектів перспективних та поточних державних програм законопроектних робіт Верховної Ради України; організації моніторингу ефективності чинного  законодавства України та прогнозування наслідків його застосування; підготовки проектів законів з найважливіших питань розвитку суспільства і держави та їх наукове обґрунтування; проведення наукової експертизи проектів законодавчих  актів України тощо.

 

Для виконання цих завдань фахівці Інституту здійснюють фундаментальні та прикладні дослідження розвитку законодавства України, аналізують ефективність механізму застосування чинного законодавства, розробляють пропозиції щодо усунення неузгодженостей і суперечностей між окремими актами законодавства та заповнення у ньому правових прогалин. Інститут також вносить пропозиції щодо законодавчого забезпечення виконання Україною взятих на себе міжнародних зобов’язань, у тому числі сприяє адаптації законодавства України до законодавства ЄС. Важливе місце в роботі Інституту приділяється проблемам порівняльного правознавства, співпраці із зару­біжними науковими установами й організаціями. Відповідно, співробітники Інституту вивчають досвід організації законотворчої та законодавчої діяльності зарубіжних країн та координують участь вітчизняних наукових організацій і центрів у дослідженнях з питань законотворчості, систематизації та кодифікації національного законодавства та ін.

 

Нині в Інституті працюють 60 співробітників, серед них: 3 члени-кореспонденти НАН України, 2 академіки НАПрН України, 2 члени-кореспонденти НАПрН України, 1 член-кореспондент НАПН України, 27 докторів наук (із них 16 докторів юридичних наук, 8 докторів економічних наук), 23 кандидати наук (із них 20 кандидатів юридичних наук і 3 кандидати економічних наук), 10 заслужених юристів України, 3 заслужені діячі науки і техніки України і 2 лауреати Державної премії України.

 

14 вересня 2021

i

Наш сайт переїхав на нову адресу! Тепер ми знаходимось тут: https://instzak.com.ua/
09 вересня 2021

i

7 вересня 2021 року у режимі відеоконференції відбулося перше засідання робочої групи з доопрацювання до другого читання проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо функціонування національної системи кваліфікацій» (реєстр. № 4147).
31 серпня 2021

i

18 серпня 2021 року в Інституті законодавства Верховної Ради України відбулося підписання Угоди про співпрацю між Інститутом та Одеським національним морським університетом.
26 липня 2021

i

21 липня 2021 року у дистанційному режимі відбулася зустріч співробітників Інституту законодавства Верховної Ради України із представниками Люблінського університету імені Марії Кюрі-Склодовської щодо налагодження співробітництва.
25 липня 2021

i

20 липня 2021 року за ініціативою Інституту законодавства Верховної Ради України та Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин, а також Координатора проектів ОБСЄ в Україні відбулося експертне обговорення «Законодавче забезпечення реінтеграції тимчасово окупованих територій».