ПОШУК
Розширений пошук
Пошук здійснюється у публікаціях веб-сайту





Головна » Анонс

2 березня 2017 р. в Інституті законодавства Верховної Ради України відбулася нарада, присвячена 100-річному ювілею Української Центральної Ради та початку Української революції 1917 – 1921 рр.
версія для друку
2 березня 2017
2 березня 2017 р. в Інституті законодавства Верховної Ради України відбулася нарада, присвячена 100-річному ювілею Української Центральної Ради та початку Української революції 1917 – 1921 рр.

2 березня 2017 р. в Інституті законодавства Верховної Ради України відбулася нарада, присвячена 100-річному ювілею Української Центральної Ради та початку Української революції 1917 – 1921 рр.

Досвід вітчизняного державотворення початку ХХ ст. відзначається на найвищому державному рівні. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 р. затверджено План заходів з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917 – 1921 років та вшанування пам’яті її учасників на період до 2021 року, розроблений на виконання Указу Президента України «Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917 – 1921 років» від 22 січня 2016 р.

Хоча передбачені Планом заходи на 2017 р. лише розпочинаються та приурочені до найважливіших пам’ятних дат, зокрема утворення Української Центральної Ради (березень), створення Генерального Секретаріату (червень), проголошення Української Народної Республіки (листопад) тощо, в Інституті законодавства Верховної Ради України презентовано результати проведеної ним роботи з підготовки до визначного ювілею.

У контексті практичного застосування кращих вітчизняних досягнень політико-правової думки, у тому числі у сфері парламентаризму та законотворення, ще 2012 року Інститутом було започатковано серію публікацій «Із першоджерел». Видано п’ять випусків матеріалів (у шести томах), в яких на основі газетних публікацій 1917 – 1921 рр., проектів нормативних актів та матеріалів їх обговорення висвітлено ключові проблеми українського державотворення, а також опубліковано чимало інших наукових праць та підготовлено низку дисертаційних досліджень.

Як відзначив директор Інституту, член-кореспондент НАН України Олександр Копиленко, на основі вивчення матеріалів сторічної давнини ми маємо широке поле для аналогій, які чітко простежуються в нинішніх умовах реформування суспільного та економічного життя держави. Так, місцеве самоврядування й підвищення спроможності територіальних громад цілком відповідає українській ментальності та свого часу було підтримане Центральною Радою, що закріплене у законодавчих актах та Конституції УНР 1918 р. Тогочасний досвід організації й реформування органів місцевого самоврядування, узагальнений в Інституті законодавства, покладено в основу двотомного видання «Демократія в самоврядуваннях» та вже передано до друку.

Звичайно, наївно й неправильно щось сліпо копіювати, але є речі, які зараз дуже актуальні. Наприклад, дзеркальне відображення проблем, пов’язаних із вживанням української мови, і, навіть, тих заходів, які пропонувалися тоді й пропонуються нині. Ідеться, насамперед, про систему законодавчих пропозицій у цій сфері стосовно функціонування державної та інших мов, які вносилися ще за часів Української Центральної Ради.

Визначний український історик, директор Інституту історії НАН України, академік НАН України Валерій Смолій високо оцінив науковий доробок Інституту. Відомий вчений, який працював на посаді Віце-прем’єр-міністра України, привернув увагу до позитивного досвіду взаємодії парламенту й уряду УНР у справі законотворення. Так, незважаючи на істотні розбіжності між представниками політичних сил у Центральній Раді та Раді Народних Міністрів, саме тісна співпраця Центральної Ради й уряду дала змогу оперативно ухвалити ряд нормативних актів щодо порядку розроблення та ухвалення законів, зокрема «Тимчасовий порядок розпублікування законів» й «Обіжник у справі законопроектів». Крім того, за словами доктора історичних наук Івана Мищака, ще 100 тому при Українській Центральній Раді було створено посаду державного секретаря, який мав здійснювати кодифікацію та контрасигнування законів, тим самим забезпечуючи взаємний контроль та баланс повноважень законодавчої і виконавчої гілок влади. До речі, тогочасні політики усвідомлювали необхідність залучення науковців до вироблення засад державної політики та аналізу ключових законопроектів. Із цією метою розроблялися плани створення при Державній Канцелярії комісії із представників науки. Відповідний досвід законотворчої діяльності узагальнено Інститутом законодавства та буде видано окремою книгою.

Член-кореспондент НАН України Володимир Шаповал наголосив, що актуальне нині завдання забезпечення зовнішньої підтримки України гостро стояло і в роки Української революції. Конкретним досягненням молодої держави стало визнання її незалежності багатьма країнами світу, а також офіційний візит гетьмана Павла Скоропадського до Берліна. Характерно, що ключові проблеми тогочасної України суголосні сучасним. Зокрема, у рамках візиту було досягнуто низки важливих домовленостей, у тому числі щодо посередництва Німеччини в переговорах із більшовицькою Росією, формування й оснащення української армії, приналежності Криму та ін.

У ході наради обговорювалися й питання економічної та соціальної політики українських урядів. Відзначалося, що навіть у скрутних умовах революції та воєнних дій на території України багато робилося для постачання населенню товарів першої необхідності, закупівлі за кордоном, в обмін на продовольство, машин та сільськогосподарської техніки, яких катастрофічно не вистачало в Україні. Член-кореспондент НАН України Євген Бершеда звернув увагу на певні стереотипи щодо економічних угод між Україною та країнами Четверного союзу, зокрема – тотального та безоплатного вивозу зерна, якого не вистачало для власних потреб. Водночас, за вимогою уряду Павла Скоропадського, до економічного договору між Українською Державою та центральними країнами було включено норму, що 65 % урожаю буде залишатися в Україні для власних потреб (що було цілком достатньо для внутрішнього споживання).

З огляду на те, що аналіз нормативних актів та інших документів і матеріалів періоду Української революції свідчить про їхню актуальність у сучасних умовах, Інститут законодавства не лише продовжуватиме вивчення зазначеної проблематики, а й розширюватиме коло фахівців, долучених до дослідження Української революції. З цією метою учасниками наради запропоновано проведення конкурсу для молодих вчених на кращу наукову роботу з історії парламентаризму й державного будівництва періоду Української революції.

 





Розробник: ЗАТ "Cофтлайн" (Україна)